EDENGATE: The Edge of Life

[h1] Genre [/h1] Ein kurzes Third Person Story Driven Adventure [h1] Story [/h1] Wir spielen eine junge Frau namens Mia und wachen in einem verlassenen Krankenhaus auf. Wir können uns an nichts erinnern und versuchen nun aus dem Krankenhaus herauszukommen. Nach und nach kommen unsere Erinnerungen wieder. Was geht hier vor sich, das ist die Frage? [h1] Gameplay [/h1] Das Spiel ist super Linear. Ich hab selten so ein Lineares Spiel gesehen, was aber ja nichts schlechtes heißen muss/soll. Das Spiel ist in mehrere Kapitel aufgeteilt. Wir laufen im Prinzip immer einen vorgegebenen Weg und lösen hin & wieder super simple Rätsel wie Tür Codes finden oder irgendwas in die richtige Position schieben. Das Spiel ist dabei auch so programmiert das man gar nicht mal überlegen muss, sondern Flächen wo man etwas hinschieben muss werden Weiß markiert. Auch bei den Tür Code Rätseln gibt uns Mia selber immer wieder Hinweise sogar bis hin zur Lösung, nicht das man das bräuchte weil die Rätsel wie gesagt super einfach zu lösen sind. Auch interaktive Objekte werden sofort markiert also kann man auch in der Richtung nichts verpassen. Grafisch sieht das Spiel ordentlich aus und das Voice Acting ist gut gelungen. Die Story fand ich persönlich auch sehr gut [h1] Achievement Schwierigkeit 2/10 [/h1] Es gibt insgesamt 10 Erfolge. Hierfür muss man das Spiel Spiel beenden und dabei alle Collectibles (Items, Memories & Graffitis) einsammeln. Zudem muss man in Kapitel 2 einen bestimmten Knopf mehrfach drücken [h1] Pro/Contra [/h1] + Gute Story + Grafik ist ordentlich + Gutes Voce Acting + Gute Musik + Achievements + Sammelkarten + XBox 360 Controller Support +/- Das Spiel ist super simpel & Linear (einige werden das definitiv nicht mögen) [h1] Fazit [/h1] Ein nett gemachtes Third Person Story Driven Adventure. Die Story ist interessant, Grafik ist ordentlich und das Voice Acting ist gut. Das Spiel ist halt super simpel & Linear, was einigen Spielern nicht gefallen wird. Wer aber auf Story Driven Games steht, bekommt hier einen meiner Meinung nach guten Vertreter geboten. Mir hat es definitiv gefallen und ich kann es Empfehlen 👑 Powered by HoI 4 Deu Curators group in German / English 👑⠀⠀⠀[list][*][url=https://store.steampowered.com/curator/30388691/] Follow Main group [/url][*] [url=https://store.steampowered.com/curator/40282064/] Follow Second group [/url][*] [url=https://store.steampowered.com/curator/44688798/] Follow third group [/url][/list]

I'm going to give this game a bad review because it was honestly pretty bad.. the only things I enjoyed were the visuals and sound design. The story and gameplay are awful and boring as hell! I went back to some of the chapters to collects things I missed and it was such a drag to play through it again.. it's the embodiment of walking simulator, with the occasional puzzle thrown in (usually a code that can be found on a piece of paper or a book nearby) I know the game is pretty cheap but I wouldn't even recommend it for the current price as it's just a super mega ultra borefest. Oh and btw it's only about 2 hours of gameplay.

Short game, walking simulator but still i believe the environment and levels of the game was great.

💀 Офіційна підтримка української локалізації відсутня; 👿 Фанатського українізатора, на жаль, знайти не вдалося; 📁 Загадкова гра, яку можна віднести до симулятора ходіння. 📖 Сюжетно гра розпочинається в лікарні, де наша героїня прокидається на лікарняній койці. Вона не може зрозуміти ані хто вона в цьому житті, ані що її до крапельниці довело. Та це не традиційна амнезія героя, а радше стан, коли перебрав на корпоративі і під кінець ночі полірнув все "шейком". За бейджиком вона згадує, що її звуть Мія, що вона вчена. А потім, орієнтуючись лікарнею, потихеньку намагається пригадати й всі події (через підсвічені об'єкти інтер'єру). Виявляється, що вона частенько відвідувала цю лікарню, але більше по справах робочих. Бо місце її роботи - це сусідня лабораторія компанії Kesta, що знаходить на сусідній вулиці дорогою через парк. Туди вона і йде далі, аби пригадати, що вона настільки розумна пані, що решта її колег цього ботанства з її боку не поважали, сперечалися і взагалі виглядало так, ніби Мія була єдиною розумною людиною в цій установі. Чого не скажеш про її коліжанок та начальника. Вона навіть передбачила катастрофу, що спіткала місто (і ми можемо бачити наслідки ігнорування її слів, у вигляді незрозумілих щупальців, що окутали все та бояться світла). Далі вона вирушає в кінотеатр, де згадує, що тут працював режисером її коханий хлопець. Від згадок про буремне кохання Мія аж свідомість втрачає, а керування тимчасово переходить до другого протагоніста (до початку катастрофи) - неназваного хлопчика, який знаходиться в суперпозиції Шредінгера: ані мертвий, ані живий. Він і є причина катастрофи, його й досліджували в лабораторії, а нам потрібно вдало втекти з ув'язнення (власне, там і тікати особливо не довелося, пішки через парадні двері виходиш, бо ні охорона, ні персонал навіть показатися не наважаться). Мія ж повертається в свідомість та вирішує відвідати місця бойової слави: а саме місцеву школу, де їй колись довелося витратити купу часу, де її не любили ані вчителі, ані однокласники (БО ДУЖЕ ВОНА РОЗУМНА І ДРУЗІ ЇЙ НЕ ТРЕБА!!!). На фоні психологічної травми в цій школі вона ловить шалений бед-тріп, її галюни посилюються до максимального рівня і це, мабуть, найкращий рівень цієї гри, бо тут ХОЧ ЩОСЬ ВІДБУВАЄТЬСЯ (і те, тупо повтор одних і тих же дій в надії зламати петлю безумства). Зі школи вона кулею втікає назад в агонізуюче місто, де її не відпускають ті котики, яких вона нанюхалася, і бед-тріп продовжується. Тут вона, до речі, намагається наздогнати хлопчину, який був ото експериментом. Потрапляє в ході цієї погоні в метро, яке в ході галюнів перетворюється на залізничну станцію, а коли доганяє таки засранця, то відкриває очі неухильно наближаючись на дно озера. А потім настає епілог, де нам знову показують Мію, яка крокує оживленою вулицею мирного міста прямо до лабораторії Kesta. Немає гіршого кошмару, аніж робочі будні, так би мовити. 🤷🏼‍♂️ Що це було? Що нам хотіли цим сказати? Залишиться навіки без відповіді. І вся ця епопея триває годинки 1,5 від сили. Якщо сильно не заморачуватися та не намагатися хоч якось себе тут розважити. А розважити себе тут особливо й нічим. А точніше, ВЗАГАЛІ НІЧИМ. 👀 Графіка красива. Тут питань до розробників немає, вміють-практикують. 🔫 Ігролад тут максимально простий: просто йти вперед, інколи знаходячи якийсь постер/спогад/записку. ⚙️ Оптимізація. Та тут оптимізовувати, власне, й нічого. При цьому, я максимально не розумію, що тут займає аж 30 ГБ вільного простору на диску. 🎯 В цілому, сумбурні відчуття. По-перше, сюжет ні про що, і нормально не пояснюється ГЕТЬ НІЧОГО. По-друге, обривається на півслові, так само як і починається. По-третє, ігроладу як такого немає. Грі нічим зацікавити гравця. Але й поганою я її назвати наче й не можу. Вона красива графічно, хоч і порожня. І більше здається, що це якась технодемка або взагалі чисто проєкт з розряду: "а подивіться, як ми з рушієм працюємо". До придбання особливо не раджу, окрім як на -90% знижки.

Все было прекрасно, пока внезапно игра не перестала запускаться. На панели задач она есть, кнопка здесь горит, что игра запущена, а по факту все что я вижу - панель размером с три курсора мыши с иконкой, окошечком разворота и крестиком закрытия. Курсор в это время исчезает, окошечко не разворачивается, Alt+Tab не помогает изменить ничего. Не знаю, может я что-то не то случайно нажала на клавиатуре, но переустановка не изменила эту плачевную ситуацию. Остальные игры нормально открываются. Я перепишу обзор на положительный, если кто-нибудь мне поможет.

[h1]A soft recommendation[/h1] Edengate is a quite short (2-3 hours) walking simulator with a story that leaves a much room for interpretation and some shortcomings that lead to an average experience. Many sections of the game lead the player through narrow passages which consist of copy and pasted assets. The beginning of the game takes place in an hospital and there are literally hundreds of copy-pasted hospital beds and wheelchairs - this feels very cheap and uninspired. I use to call games relying on levels designed like this "asset-crawlers". Other parts of the game feel and look a lot better. Some areas in a city are somewhat reminiscent of Raccoon City as seen in Resident Evil 2 - but still the feeling of moving through a collection of Unreal store assets never vanishes completely. My personal highlight is a level taking place in a school building where I think the game manages to create an intriguing atmosphere, has decent pacing and succeeds in interweaving the story and the location. Another complaint is the depiction of the player character Mia. She is supposed to be a top scientist, but she looks like she is barely 20 years old. This kind of reliance on young women in such roles is common and the more often I see it the more it bothers me, at least in rather serious settings. Scars Above and The Complex did the same thing, and while I get the fact that sex sells it ultimately hurts the immersion of the games. A positive example is the player character of Returnal. Don't get me wrong here: there is nothing wrong with sexy young women as characters and if a game is designed to be over the top like Stellar Blade a cartoonishly exaggerated appearance fits the whole game perfectly. The point is to keep things consistent and coherent. I would like to end on a positive note, literally - the soundtrack - it's really good!

[h1][b]🎮 Reseña de EDENGATE: The Edge of Life[/b][/h1] [h2]Resumen del Juego[/h2] EDENGATE: The Edge of Life es una aventura casual en tercera persona que abraza sin vergüenza el “camina y siente cosas”. Te suelta en un misterio tenebroso y psicológico, con énfasis en exploración, rompecabezas ligeros e investigación ambiental. Aquí no vienes a “ganar”; vienes a contemplar, sospechar y armar la historia con calma… como si fueras detective, pero con licencia de poeta deprimido. La primera impresión es clara: es lineal, atmosférico y dramático. De esos juegos que quieren que mires una puerta cerrada durante 10 segundos para “entender el simbolismo”. Y lo peor (o lo mejor, según tu tolerancia) es que a ratos funciona: la ambientación y el tono se esfuerzan por llevarte de la mano hasta el final, sin pedirte reflejos, porque esto se puede jugar sin eventos rápidos. Sí: el juego te respeta… o te subestima. Depende cómo lo mires. [h2]Lo que te abraza vs. lo que te suelta en el vacío[/h2] Lo Bueno: ✅ Atmósfera tenebrosa y de misterio bien marcada 🌫️🕯️ ✅ Historia con intención “emocional/drama” que busca dejarte pensando 📖💔 ✅ Compatible total con mando y con controles de volumen personalizados 🎮🔊 ✅ Opciones de subtítulos y sonido estéreo/envolvente: accesible y correcto 📝🎧 ✅ Steam Cloud + logros (10) + cromos: el paquete Steam “completo” 🏆🃏 Lo No Tan Bueno: ❌ Lineal hasta niveles de “pasillo existencial”: poca libertad real 🚧😴 ❌ Con 0 jugadores actuales, la vibra es: “cementerio bonito, pero cementerio” ⚰️👀 ❌ Aventura casual tirando a simulador de caminar: si esperas acción, te vas a aburrir 🚶‍♂️🫠 ❌ Rompecabezas y exploración probablemente más de ritmo que de reto 🧩🧠 ❌ Tener “eventos rápidos” en su descripción popular choca con ser “jugable sin eventos rápidos”: ¿en qué quedamos? 🤨📋 [h2]Tabla de Evaluación[/h2] [table] [tr][th]Aspecto[/th][th]Puntuación (0-10)[/th][th]Comentario[/th][/tr] [tr][td]Jugabilidad[/td][td]6[/td][td]Caminar, observar y avanzar; cumple, no sorprende.[/td][/tr] [tr][td]Dificultad / IA[/td][td]5[/td][td]Reto bajo; la “IA” brilla por su ausencia en un juego así.[/td][/tr] [tr][td]Contenido[/td][td]6[/td][td]Enfoque narrativo lineal con rompecabezas; va al grano.[/td][/tr] [tr][td]Gráficos / Video[/td][td]7[/td][td]3D realista y sobrio; vende bien el tono.[/td][/tr] [tr][td]Historia[/td][td]7[/td][td]Buena trama con drama y misterio; sostiene la experiencia.[/td][/tr] [tr][td]Ambientación[/td][td]8[/td][td]Atmosférico y tenebroso: aquí está su mejor carta.[/td][/tr] [tr][td]Efectos (VFX)[/td][td]6[/td][td]Funcionales para lo narrativo; sin fuegos artificiales.[/td][/tr] [tr][td]Música[/td][td]7[/td][td]Acompaña el misterio y el mood emocional sin estorbar.[/td][/tr] [tr][td]Voces[/td][td]6[/td][td]Correctas (o discretas) para un enfoque introspectivo.[/td][/tr] [tr][td]Diversidad[/td][td]5[/td][td]No destaca por variedad de estilos o sistemas; es muy de una sola idea.[/td][/tr] [tr][td]Rendimiento[/td][td]7[/td][td]Experiencia casual y controlada: debería ir estable.[/td][/tr] [tr][td]Rejugabilidad[/td][td]5[/td][td]Lineal y narrativo: una vuelta y a otra cosa, campeón.[/td][/tr] [tr][td][b]Total Puntuaciones (Bueno)[/b][/td][td][b]6.3[/b][/td][td]Una aventura narrativa sólida, más mood que mecánicas.[/td][/tr] [/table] [h2]Conclusión (Bueno)[/h2] EDENGATE: The Edge of Life es de esos juegos que te miran a los ojos y te dicen: “relájate, no te voy a exigir habilidad; te voy a exigir paciencia”. Si te gustan las aventuras casuales con misterio, exploración y una historia que intenta ser emocional sin convertirlo en circo, aquí hay una experiencia competente y con buena ambientación. Ahora, seamos controversiales: con 0 jugadores actuales, este juego se siente como una película indie proyectada en una sala vacía… y tú aplaudiendo igual. Eso no lo hace malo, pero sí deja claro que no es un fenómeno. Aun así, con 193 recomendaciones totales, algo está haciendo bien: la gente que lo juega suele entender a qué viene y lo valora por lo que es, no por lo que no intenta ser. [h3]Recomendación de Compra (Recomendado con reservas)[/h3] Puntuación Total: 6.3/10 Número de jugadores activos al momento de hacer esta review: 0 Descuento máximo registrado: -35% Veredicto: [i]Una aventura narrativa decente: brilla por atmósfera e intriga, flojea por lineal y poco retadora.[/i] Si buscas una experiencia corta, lineal, de misterio y drama, con exploración tranquila y sin presión, dale. Si lo tuyo es la acción, el desafío o “hacer cosas” además de sentir cosas, mejor sigue caminando… pero hacia otro juego.

Приятная интерактивная визуальная новелла. Качественный и хорошо собранный воедино проект. История не успевает надоесть за счет невысокой продолжительности, что также невелирует не самое обильное количество механик, ну и в целом, самого геймплея. Проходится легко, наблюдать за героиней приятно, звук отличный (играл в наушниках), сама игра достаточно стабильная, работает без нареканий. История проста, но со своей подачей, жаль, что по итогу вопросов больше, чем ответов. Нужно отчетливо понимать, что это не экшн игра и на это она совсем не претендует, а жаль, чуть больше бюджета и усилий от разработчиков помогли бы создать неплохой аналог Silent Hill и оных. Отдельно отмечу атмосферу и напряженность, которые сохраняются на протяжении всего прохождения. По скидке - однозначно, да.

Симулятор ходьбы в жанре сны собаки и чертоги разума. Прорисован хорошо, но смысл не просматривается. Надежды были как на Коматозников (Flatliners), OA или Medium, ну а что там может быть на границе жизни за вратами рая. Но нет. Сны собаки и чертоги разума

I think most people are missing what this "game" is about. It is not a game, it is a story about real life. It has an inconclusive ending and somewhat veiled story because that's the way life can be, and usually is. We are generally the ones who least understand our own lives. One of the most honest approaches to life as it can be, not as we want it to be. Mia may have killed herself or been killed for what she knew, if than was even real and not a fantasy in her own mind. She had pain and possibly hardly anyone to help her, partly from her own intentional isolation. People like Mia are people I try to reach at 63 years old because I was a lot like her. There is hope, but you have to want it and be willing to let people help you. So many of the young people I have worked with have been so abused for so long, most of them will never recover, and will probably repeat the pattern of abuse in their lives because it is what they know. It is a bizarre, twisted safe place for them because it is what they are familiar with as normal life. Always be willing to seek help and provide it. Sacrifice some of your emotional energy and peacefulness and time to help someone like Mia. It is always worth it even if it ends poorly for someone like her. This "game" encouraged me to keep at it. Worth every penny to me.