Don't Tax Me, Bro!

the player should have the possibility to be the police without playing in multiplayer and it is a bit expensive there should also be a story mode

Don't Tax Me, Bro! - це гра з назвою, яка обіцяє сатиру, бунт і веселий хаос. На ділі ж це раннер, де від поліції тікає чоловік із портфелем, а головну небезпеку становлять не правоохоронці, а дизайн окремих перешкод. Перше враження дуже позитивне. Піксельна графіка акуратна й яскрава, паралакс створює відчуття живого міста, а анімації виконані з "піксель-естетично". Саундтрек взагалі поводиться як справжній кишеньковий злодій - непомітно залазить у голову і відмовляється звідти виходити. Основний геймплей простий: біжимо вперед, збираємо монети, відкриваємо косметику та нові локації. Рівні генеруються на льоту, тому повторюються рідко. Ідей для небезпек теж вистачає: - собаки; - ворони; - трамваї; - коти, які кидають на вас вазони з висоти. Звучить як звичайний день у великому місті, але працює доволі весело. Особливо коли починаєш розуміти, що подвійний стрибок тут цінується майже як аптечка в хорорі - витратив невчасно і миттєво пошкодував. Проблеми починаються тоді, коли гра плутає складність із лотереєю. Частина перешкод читається добре, а частина виглядає так, ніби генератор рівнів вирішив перевірити вашу віру в справедливість. На другій мапі подекуди виникає відчуття, що деякі ситуації просто неможливо пройти, якщо заздалегідь не прочитати думки розробника/рандомайзера. Особливо дивує, що герой може зупинятися і навіть бігти назад. Звучить як цікава механіка, але на практиці використовується приблизно так само часто, як аварійний вихід у підводному човні. У результаті маємо гру з приємною картинкою, хорошою музикою та непоганою основою, яка трохи не дотягнула до фінального шліфування. Don't Tax Me, Bro! більше дратує випадковістю, ніж кидає чесний виклик. А шкода, бо за цією симпатичною піксельною оболонкою ховається раннер, який змушує просто знизати плечима й закрити вкладку.