Resident Evil Requiem

[hr][/hr]https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3796238172[b]💿 [Название]:[/b] Resident Evil: Requiem [b]📅 [Дата релиза]:[/b] 2026 [b]🏢 [Студия]:[/b] Capcom [b]⚙️ [Движок]:[/b] RE Engine [b]⌛️ [Время прохождения]:[/b] ~12–16 часов [b]🎭 [Жанр]:[/b] Survival Horror/Экшен-шутер [b]📖 [Сэттинг]:[/b] Руины Раккун-Сити [b]🌌 [Франшиза]:[/b] Resident Evil [b]👤 [Протагонист]:[/b] Грейс Эшкрофт и Леон С. Кеннеди [b]🦹 [Антагонист]:[/b] «Баба Галя», Гидеон, Зеон [b]👍 [Что понравилось]:[/b] Отличный контраст между хоррором от 1-го лица за Грейс и экшеном от 3-го лица за Леона, куча отсылок к RE2, сочный визуал и постановка, возвращение в Раккун-Сити, хайп полностью оправдан. [b]👎 [Что НЕ понравилось]:[/b] Прилично сюжетных дыр и условностей, утомивший давно уже менеджмент итемов в ограниченных сумках за Грейс, скримеры блеат. [b]💭 [Личное впечатление]:[/b] Определённо один из самых хайповых проектов 2026-го года. Притом настолько, хех, что меня, максимально не фаната хорроров и подобного жанра, заставил полностью вовлечься во франшизу Resident Evil, которую я до этого не гамал вообще. Но вот в рамках подготовки к этой игре специально прошёл трилогию ремейков (RE2-4), чтобы иметь представление о том, кто есть кто в этом лоре. Сюжетка игры рассказывает о расследовании таинственной проказы, которая уносит жизни выживших после катастрофы в Раккун-Сити. Агент ФБР Грейс Эшкрофт и культовый герой серии Леон Кеннеди отправляются на поиски источника заражения, где сталкиваются с новым якобы вирусом Элпис и жуткими монстрами в клинике Гидеона и дальше в самом культовом разрушенном городке. Для тех, кто в теме, тут прям море вкусностей и отсылок на события RE2, так что знакомство с ремейками точно было не впустую. Отдельный «кайф» в сюжете это сегменты с жутким боссом-девочкой, которая постоянно преследует Грейс и треплет нервы (я её про себя назвал «баба Галя», кек) аки Тиран или Немезис. Конечно, если думать о сюжете и логике происходящего больше двух секунд, то вылезает прилично так сюжетных дыр, но, честно говоря, это вообще не важно и история всё равно хорошо работает на эмоции. Сами персонажи весьма харизматичные, особенно заматерелый Леон, ну тащит каждой фразой хех, да и сама Грейс, которая тут больше гг по факту. ну норм так раскрыта и получает хорошее развитие. Геймплейно игра сделана весьма как круто именно за счёт того, насколько кардинально различаются сегменты за персонажей. Это прям круто замиксовали как по мне. Прохождение за Грейс это чистокровный Survival Horror в духе RE2 и 7-8, экономия каждого патрона, постоянно поджимающие нервы, прятки в темноте от той самой «бабы Гали» и загадки, причём играть за неё я очень советую именно от первого лица для максимального погружения. А вот когда управление переходит к Леону, мы переключаемся на классический вид от третьего лица в стиле RE2-4, и игра превращается в ураганный боевик, где раздаём вертухи, набиваем рожи монстрам и просто разносим всё из богатого арсенала. Эта смена механик ощущается контрастно и не даёт заскучать. Подытоживая скажу, что игра свой хайп определённо оправдывает. Тут получился просто потрясающий микс хоррор-элементов за Грейс и драйвового экшена за Леона. Отличный проект, с крутой графикой, режиссурой, боевкой и динамикой, который советую всем, а особенно, конечно, старым фанатам серии. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3733320656[hr][/hr]

[h1]Чого навчилася серія на своє 30-річчя?[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3803678356 Мій третій, найсвіжіший «резік» на платину. Впевнений, ви вже самі чудово знаєте, наскільки гра крута, з її галасу на релізі. Тому про Requiem сьогодні мені цікавіше поговорити в контексті найпершої частини 1996 року та розібрати, наскільки вдало розробники однією грою закрили одразу кілька завдань. Бажаю приємного читання. 😊 [h3]Грейс[/h3] Перші 8г (у моєму випадку) ми гратимемо переважно за Грейс Ешкрофт – абсолютно нового для серії персонажа, а також познайомимося з нею поближче. Робити це нам доведеться у черговому переосмисленні Capcom формули «моторошного особняка» – клініці головного гада гри. І реалізовано… несподівано круто. Я не сумнівався, що у Capcom вийде хороша гра. Мені було цікаво, чи зможуть вони запропонувати щось нове, крім вже чудово відомої формули. І моя відповідь – змогли, бо сприймається кінцевий результат дуже міцно. Спочатку Грейс мене дратувала своїми вічними стогонами і криками на чергову брудну сковорідку з личинками. До клініки я навіть думав про себе: “Подруго, якщо ти будеш так нити всю гру, вибач, але я просто тебе не витримаю”. Я вважаю важливим відокремити дві речі – мені сподобалася Грейс, я перейнявся нею та її поступовим звиканням до оточуючого жаху. Але Capcom, виключно на мою думку, занадто переборщили з її аутизмом. «Приступи адекватності» персонажів, коли це весело або правдоподібно обіграно, я дуже люблю. Але у випадку з нею цей нескінченний тупняк, заїкання, категорична відмова від візуального контакту і карикатурна соціальна незручність для такої гри буквально виливається за межі. Серія вже багато разів показувала нам молодих, відносно непідготовлених одноліток Грейс, які могли залишатися вразливими, не перетворюючи їх на настільки соціально й емоційно загальмованих персонажів. Я вважаю таке банально недоречним у Resident Evil-грі. Тепер хочу поговорити про те, про що, на свій подив, практично ніхто не говорить – вибір першої особи для Грейс і наскільки це дивне рішення. Грейс написана як дуже візуальний персонаж, бо багато сил приділено її міміці, тремтінню, нервовим реакціям тощо. Я вже не кажу про розкриття її характеру через мову тіла. І водночас гра рекомендує вибрати для неї вид від першої особи. Виходить, що значна частина того, заради чого такого персонажа взагалі створили, приховується від гравця. [h3]Леон[/h3] Яким би цікавим не був сюжет із Грейс, все шоу знову вкрав наш незмінний стиляга Леонід Кеннеді. Скажу так: половина гри за нього є місцями як найкращою частиною, так і найгіршою. А все тому, що найжирніший відрізок гри за Льоню являє собою... Dying Light? Порівняння не випадкове, бо кілька годин нам пропонують вазюкатися на пустках спойлера, відкривати контейнери та крафтити розхідники зі сміття. Моя проблема у тому, що культовий спойлер взагалі не сприймається як такий. На його місці могло б бути буквально будь-яке інше постапок звалище з будь-якої іншої франшизи. У Capcom був шанс розповісти через оточення цілу історію спойлера, в якому ми бували стільки разів. І з цим вони, на мою думку та на превеликий жаль, впоралися дуже слабо. Повернення Леона до спойлера навіть могло б спрацювати як величезний подарунок фанатам серії. Але якщо не уточнювати, що це той самий спойлер, ти ніколи в житті про це не дізнаєшся. Ось прямо настільки мимо. І зовсім інакше сприймається повернення до ще більш культового спойлера. Бо в цьому місці вся аналітика та накопичені питання щодо подій просто… забуваються на користь щирої, майже дитячої радості. Чи реалізовано це так само зворушливо, як спойлер з MGS4? Я б взагалі не сказав – там багато людей проливали скупі сльози, тоді як Реквієм викликає набагато стриманіші емоції. І ні, я не є die-hard фанатом Resident Evil, щоб оцінити всю велич цього моменту. Але цього й не потрібно, якщо людина вже грала в чудовий ремейк другої частини. Мене охопили спогади й ностальгія точно так само, як і самого Леона щодо подій майже 30-річної давнини. І тут я міцно тисну руку Capcom (хоча японці кланяються, але неважливо) за збереження спойлера в практично первозданному вигляді з купою дрібниць і відсилань для фанатів RE2 Remake. “Тож за кого все-таки грати крутіше – за Грейс чи Леона?” – можете ви запитати. І я відповім: “Both. Both is good”. Я дуже кайфував у горор-секціях за Грейс, де єдиним вагомим подразником для мене була її абсурдна неповороткість і вічний сюжетний тупняк. І так само мені сподобалося кромсати зомбі сокирою та виживати кілька годин у постапоці за Леона. Де єдиним вкрай недопрацьованим моментом для мене була сама ідентичність спойлера. [h3]Resident Evil[/h3] Після двох головних героїв важливо поговорити й про висловлювання через них двох різних векторів серії. Бо Capcom вкотре не захотіли робити «ще один Resident Evil», оскільки вважали це надто нудним. Натомість вони створили вдалу суміш, яка намагається сподобатися якомога ширшому колу гравців. І це аж ніяк не погано. Серія славиться своїми експериментами зі зміною жанрів і вічним пошуком потрібних пропорцій. Якщо в Village нам потрібно було досліджувати 4 різні локації, кожна з яких грала з пропорціями горору та екшену, то Requiem розвиває цю ідею ще далі, повноцінно розділяючи формулу між двома різними персонажами. Я вловив стійку асоціацію майже дослівного повернення до класичної формули через Грейс. А потім гра перемикається на Леона і через геймплей відповідає на питання про обличчя сучасного action horror. Бо дві половини гри не просто розповідають різні історії, а демонструють два різних розуміння того, чим є Resident Evil на думку Capcom. Точно те саме й із буквальним спадкоємцем Озвелла Спенсера, Зено та вже згаданою клінікою. Тобто навіть у сюжету з’являється тема переосмислення спадку минулого. І якщо говорити про сюжет – вийшло настільки спірно, що на місці Capcom я б назвав гру Ретконвіємом. Наскільки сюжетно якісним це вийшло – питання відкрите, але саму спробу переосмислити власну спадщину я халтурою взагалі не вважаю. [h3]Мінуси[/h3] ● Божевілля. Вкрай кінчена і рандомна складність, яка передбачає, що ти ВЖЕ купив внутрішньоігрові чіти, і котра навіть з ними не перетворюється на легку пробіжку. ● Несподівано слабка оптимізація. Я розумію, що мого селянського ноутбука з 4060 та i9 вже відверто не вистачає для всієї величі Requiem. Але якщо гра навіть із увімкненим DLSS витримує 2К лише на рівні 30–40 кадрів на низько-звичайних налаштуваннях – тут уже питання не до мене чи моєї конячки, а виключно до розробників. ● Українська локалізація відсутня. Чекаємо на реліз Veronika, але, знову ж таки, особливих надій на це не покладаю. [h3]Висновки[/h3] Загальні враження від Resident Evil Requiem я можу описати назвою досягнення з самої гри – «Déjà vu». Але не в поганому сенсі – вийшло дуже добре одразу на кількох рівнях. «Поціновувачі жанру» знову НЕ отримали survival horror, про який так мріють з 2005 року, бо друга половина гри – це черговий «вбивця» бог-зна-чого, бог-зна-чому. Адекватні ж любителі жахів, густої атмосфери та недружнього оточення отримали дуже близький «як тоді» досвід у компанії нової для серії дівчини та нову главу з життя Леона. А фанати Resident Evil отримали… ще одну круту частину Resident Evil. Requiem не повертає старі частини і, слава Богу, не намагається буквально повернути 1996 рік. Він скоріше переосмислює самі відчуття від класики і намагається відповісти на питання: “А чим взагалі є Resident Evil сьогодні?”. Requiem – одна з найбільш технологічних і приголомшливо виглядаючих ігор, яка на ультра-налаштуваннях піде ДАЛЕКО не в кожного. Особисто я отримав нехай і ДАЛЕКО не ідеальну, але дуже якісну і захоплюючу гру. Capcom настільки роздразнили мене крутістю Леона, що тепер особливо цікаво подивитися, яку надлюдину вони зроблять із Кріса в ремейку RE5 і, сподіваюся, в RE10. Дякую за увагу, дорогі читачі! І до зустрічі в наступній рецензії. 🫶 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3803682271 [h1]8/10[/h1]

[h1]СПОЙЛЕРЫ[/h1] Замечательная игра, ни разу не пожалел, что купил. Сюжет как могли делали подольше, но все равно достаточно быстро проходится, все как раньше. Нереально кайфанул, когда мы вернулись в Ракун-сити, в тот самый полицейский участок, кайф. Можно сразу пройти и посмотреть 2 концовки, за это респект отдельный. Вообще прям все круто в этой игре, я прям кайфовал все прохождение, единственное, что иногда напрягало, что герои слишком медленные, приходилось из за этого получать лишние тычки, но ладно. Кто думал "брать или не брать?" - однозначно брать, но я думаю те, кто проходил серию резидента в любом случае прошел и эту часть. Влюбился я в эту игру, мб и на платину пройду когда нибудь) 10/10

bu oyunla birlikte RE serisinin bütün oyunlarını oynamış oldum ve gerçekten her dakikasından zevk aldım. Grace tarafında o yaratık kız yüzünden oyunu 2-3 saat doğru düzgün oynayamadım çünkü gerçekten çok korkuttu. Sonradan alıştım ama bu sefer de mahzen kısmında daha çok korktum ve açıkçası bir noktadan sonra biraz sıkıldım. Bence orayı gereğinden fazla uzatmışlar. Emily'i kurtaracağız diye kendimizi yem etmeye de gerek yoktu. Leon kısımları ise açık ara favorim oldu. Raccoon City'ye geri dönmek, eski anıları hatırlamak ve Mr. X'in geri gelmesi benim için oyunun en güzel kısımlarındandı. Eski oyunlara yapılan göndermeleri görmek de ayrıca çok hoşuma gitti. Requiem'in atmosferi gerçekten çok güzel. Gerilim, keşif ve aksiyon arasındaki dengeyi oldukça beğendim. Özellikle oyunun beni rahatlatıp tam rahatladığım anda tekrar korkutması artık kişisel bir mesele haline geldi. Karakterler de genel olarak çok başarılıydı ve beni kendilerine çekmeyi başardılar. Zeno ve Victor için de söyleyecek çok fazla bir şeyim yok ama Emily gerçekten çok çok tatlıydı. Onu kurtarabildiğimize ayrıca sevindim. Genel olarak çok sevdim. RE serisinin bütün oyunlarını oynamış biri olarak serinin bu noktaya geldiğini görmek de ayrıca güzel bir his. Şimdi sırada Code: Veronica var. Darısı onun başına

比预想中的好玩很多，比re4重制好玩，一开始以为是随便玩一下的爆米花，但其实流程也有出色的地方，尤其疗养院的部分，格蕾丝就是最勇敢的狗狗很喜欢！就是妈妈领便当太早了想看更多母女互动呜呜呜。其实慢慢逛街玩的休闲模式大概流程就10小时，有一半时间都在挂机。游戏性是很不错的，剧情玩之前就没抱希望还好没抱希望......这类线性游戏中叙事设计和情感表达再过十年也不会有比tlou2还好的了（确信 总之是很不错的属于打其他类型累了可以爽一下的游戏，dlc如果有艾达王和格蕾丝的互动我会首发支持，卡普空我想看这个！！！

Пока свежи эмоции, напишу обзор. Это одна из лучших частей "Обителей Зла", без шуток. Всё сделано в классической стилистике хорроров, и если вы хотите купить игру только из-за её хайпа - то лучше притормозить. Сейчас объясню почему. ПЛЮСЫ: 🎬 Сюжет и персонажи CAPCOM презентовала нам новую главную героиню в лице Грейс Эшкрофт (актрисе озвучки Саре Лафлер мой отдельный респект). Она - обычная сотрудница ФБР без опыта боев против зомби, и, как назло, именно ей предстоит самая тяжелая участь во всей игре. Девушке приходится полностью полагаться на свою смекалку (и лишь иногда на грубую силу), чтобы выжить. И, конечно же, заслуженный ветеран Леон Кеннеди (которого так же шикарно озвучил Ник Апостолидес). Он знатно постарел, но всё ещё один из лучших бойцов. К слову, раньше он был одним из моих ненавистных героев из-за частой «болезни» - синдрома супергероя (когда персонаж слишком часто жертвует собой ради других). В этой части Леон избавился от этого недуга, но приобрёл другой: он умирает от заражения Т-вирусом, и ему нужно найти выход. Если коротко: за Грейс мы максимально выживаем, опираясь на логику, а за Леона - даём отпор тварям в классической манере. 🌌 Графика и локации За мою многолетнюю карьеру геймера «Реквием» стала первой в мире (!) игрой с фотореалистичной графикой. Когда нам впервые дали управлять Грейс в Нью-Йорке - я просто выпал от реализма. Обновлённый RE Engine творит чудеса (не без минусов, конечно, но об этом позже). 💀 Сложность Capcom не пошли в сторону казуала и усложнили игру даже на обычном уровне сложности. Дошло до того, что когда я хотел схитрить и проверить местоположение зомби через фоторежим — радиус оказался очень узким, и я не мог ничего подсветить (не знаю, намеренно это было сделано или нет, но я оценил). 💡 СОВЕТ: При запуске игра по умолчанию предложит проходить кампанию Грейс от 1-го лица, а Леона - от 3-го. Советую ничего не менять, это дает +100 к атмосферности! 🧟 Враги Особенно зацепил гостиничный персонал в самой первой локации (больнице). CAPCOM представили новый тип зомби, которые даже после смерти продолжали делать свою работу. Тот случай, когда тебе не дают умереть спокойно, заставляя пахать. Чёрный юмор тут крайне хорош. 👁️ Пасхалки Когда мы впервые за ОЧЕНЬ долгое время оказываемся в Ракун-Сити — это особый вайб. Старички и игроки ремейков 2 и 3 частей Resident Evil меня поймут. МИНУСЫ: ⚙️ Оптимизация Как и говорил, RE Engine выдал шикарную картинку, но она ОЧЕНЬ требовательна к железу. Несмотря на то, что у меня хорошие системки (RTX 4070Ti), игра в некоторых локациях сильно проседала по кадрам (а в боях так вообще падала до 15 FPS). Чья это вина, Epic Games или Capcom - неясно. Но осадок неприятный. 💀 Жестокость Возможно, банально, но игра выдаёт очень жуткие, порой перенасыщенные насилием сцены (особенно в кампании Грейс). Если вы психологически не готовы к чернухе - советую воздержаться от покупки. Я понимаю, с какой целью это было сделано для нагнетания ужаса, но, как по мне, с градусом переборщили, можно было преподнести идеи иначе. ⏳ Длительность игры На прохождение ушло около 20 часов. Для хоррора это неплохо, но игра настолько затягивает и держит в напряжении, что этого хронометража кажется очень мало - хочется продолжения банкета :) ЭПИЛОГ: Несмотря на все минусы, «Реквием» заслужила свой хайп и вполне может претендовать на звание «Игры Года» (если условная GTA VI от Rockstar его не заберет). Я получил огромное удовольствие и обязательно закрою игру на платину и 100% прохождение. Одним словом - CAPCOM большие молодцы 👍

Resident Evil Requiem. Це не просто найкращий резідент від Capcom. Це одна із найкращих ігор коли-небудь існуючих. Відмовившись від безглуздого змішування жанрів та нарешті розділивши сурвайвал хорор і екшн хорор, розробники довели до ідеалу обидва ці жанри, створивши по суті дві гри в одній: жахаючий виживач за Грейс зі шикарною атмосферою, жахаючими коридорними картами лікарні і лабораторії, різноманітними унікальними, харизматичними монстрами, дуже цікавими загадками і складними сутичками; та драйвовий шутер за Леона зі неймовірно пропрацьованими стволами, гарними та водночас трагічними зруйнованими локаціями міста, поліцейського відділку і підземки, безліччю шикарних противників для винищення, такими ж шикарними загадками і просто абсолютно шикарними протистояннями. І що та, що та відчувається абсолютно неймовірно. Capcom, через безліч років з започаткування франшизи, випустили справжній шедевр індустрії, видатну гру, яка вивела Resident Evil на зовсім новий рівень, і гру, яку запам'ятають.

the strongest parry of today