Таке відчуття, наче тут позитивні відгуки базуються на єдиному факторі, що гра від українського розробника.
Я тут почитав, що типу гра атмосферна, піднімає важливі теми, нелінійна (лол) і тд. Я перепрошую, це гра вийшла недооціненним шедевром, який за 30 хвилин геймплею зміг у когось викликати атмосферність, потім підняти важливі питання, так ще й вийти нелінійною, чи ви думаєте, що якщо називати українське гівно якісним продуктом, то воно від того перестане бути гівном?
Я ще можу зробити поправку, що це перша гра, два розробника, нуль досвіду і все таке, але якщо у них перша гра вийшла хєровою, то їм треба не ліпити вподобайки з тексом з чатГПТ, що гра там фантастично атмосферна, піднімає нереальні теми і взагалі змусила сильно пресильно задуматись, а розписувати всі пройоби, щоб в майбутніх продуктах цього не повторювалось і розробники розвивались, а не будували з ваших відгуків захисний купол, в якому вони сядуть і будуть вам штампувати цей понос.
Тепер про саму гру, що маємо в результаті, 35-ти минутна розповідь, аля був собі піаніст Вася, втратив слух, а потім... ОПА, а іграть то один хєр вміє, прям другий Бєтховєн, всьо, кінець. Як то кажуть, моралі нєту.
Ну жарти жартами, але по суті гра з себе нічого не представляє, це реально просто рандомна історія, яка нічого в собі не несе, хоча, як і в будь-якому іншому подібному проекті, потенціал був.
Якщо говорити конкретніше, то підемо по порядку:
1. Сюжет. Ахілесова п'ята коротких новел, практично не реально вибудувати пророблений сюжет в такий короткий геймплейний час. Ну і тут звичайно всрались по повній, ні одного з персонажів не розкрили, ні до одного немає прив'язки, нема співчуття головному герою, у історії немає моралі, немає розвитку, кінцівки не дають ніякого ефекту, це все пройоби сюжету. Нам розповідають, що був собі піаніст Стефан, хто цей стьофа по натурі, не розвовідають, що за аварія, де сталася, які її причини - не розповідають, яка мотивація у сестри тягнути на собі брата і мотивувати його - не розповідають, хто ця сестра по натурі, які у неї погляди на життя - не розповідають, що це за тітка з котом - ясен ♥♥♥ не розповідають, бо це єбать містика. Про батьків умовних і відсутність друзів взагалі не питаю, відповідь вже зрозуміла. Ітого ми ніхуя ні про кого не знаєм, і із-за цього ця історія сприймається якраз, як одна із тих, що тобі п'яний батя розкаже за столом, ну тобто це було десь там з ♥♥♥ пойми ким, короче ♥♥♥♥♥ мені батя, йди ♥♥♥♥♥ спать, ось тут аналогічно. Не дивлячись на це, розробник впихує нам тезу, що у стьофи дєпрєсняк на фоні втрати слуху, а в чому цей дєпрєсняк проявляється??? Чувак на ізі балакає з сестрою, торопиться, щоб її проводити в дорогу, впускає ♥♥♥♥♥ в дом ноунейм бабіще, спокійно з нею переписується, а потім взагалі йде в театр грати на піаніно, у нього точно депресія, це ось так виглядає подавлене становище людини? Цього не відчувається ні в його діях, ні в його думках, ні в його відповідях, чувак не в депресії, я б сказав він просто сидить на шиї у сестри і вдає з себе подавленого, щоб зарубитись в комп. Ітого, відіграш на тому, що у гг тяжкий стан пройобаний. Ну і фіналочка сюжету - мораль, тупо як я це бачу, в мене щось не виходить, нічєго! Зараз прийде оранжевоволоса бабіще і все в мене получиться, мама я Бєтховєн! В чому відповідно мораль історії? Типу чекай на рандомну дівку, яка дасть тобі зрозуміти, що ти талант? Чи типу, щось примітивне, аля "не втрачай віру в себе", тільки яке подане прям в лоб, чел півроку боявся синтезатора, як огня, тут єбать отак сів собі і опа, а він то все вміє виявляється! Даже не додумались показати, як він пів року не граючи освоював по новій синтезатор, просто сів і все вийшло. Ба більше, він перед тим мандарином оранжевим зіграв чисто Бєтховєна, а вона вже його великим піаністом назвала, чел літералі задрочив ту одну сонату, а вона вже висновки про його майстерність зробила, ось в тому моменті краще б зіграв свою оригінальну мелодію, було б логічніше. Хоча той мандарин це ж містика містична, він напевно головну тему Сатору Гойди міг зіграти і вона б один ♥♥♥ його талантом назвала.
2. Саунд. Два трека... два.... Ну добре, 30 хвилин геймплею, поняв я, але саундтреки такі собі, краще б взяли вже з роялті фрі бібліотеки.
3. Геймплей. Так прикро бачити пройобану потенційну механіку жестів, могли б реально зробити вибір жестів по картинкам, щоб сформулювати речення, а так все звелось в кривляння перед зеркалом.
4. Мальовка. Ну ок, типу просто норм, гарною язик не повернеться назвати, хуйовою теж.
Ну і всьо, наче все сказав, потенціал був, але вийшло канєшно хєрово, вийшло навіть гірше, ніж Looking Up I See Only A Ceiling, там ситуація схожа. Відгук негативний і великий, бо очко згоріло, коли читав позитивні відгуки, люди, оцінюйте гру по якості, а не по тому, що її створив ваш співвітчизник. Фінальна оцінка 2/10. Я відгук довше писав, ніж грав.
