Firewatch

It took me a few sittings to finish Firewatch simply because I could never find the right time to sit down and complete it. Then, on an off day, I finally decided to finish it, and boy, did it make me question a lot of things. The ending is nothing like the usual fairytale payoff most games condition us to expect; there’s no grand revelation, no perfect romance, and no satisfying “everything worked out” conclusion. Instead, when the credits roll, you’re left sitting there wondering what the game was actually trying to tell you. It slowly starts to click that Firewatch is really a game about escapism. [spoiler] Henry escapes his life and his wife’s illness by disappearing into the wilderness. Delilah escapes her own responsibilities and guilt, while Ned retreats into the forest after Brian’s death rather than confronting his grief. [/spoiler] Even we, the players, are doing the same thing, escaping our daily routines and problems for a few hours, immersing ourselves in someone else’s life. Maybe that’s why the ending feels so strangely empty and real. Firewatch doesn’t give you the escape you were hoping for; it reminds you that eventually, you have to go back.

[h1]Tu aimes la marche ?[/h1] En pleine période de jeux narratifs, j'ai lancé [i]Firewatch[/i]. Il passait après un très bon, et un chef d'oeuvre, mais je ne me suis pas inquiétée, vu sa réputation. L'intro prend à la gorge, délivre une émotion forte puis diffuse, et je m'attendais à quelque chose de viscéral, brut, solitaire, extrême, dans un cadre hostile ou du moins difficile. Nous avons là un homme brisé qui a besoin d'exil, et je voyais déjà la rudesse d'une intrigue animalière ou triste à la [i]Twin Peaks[/i]. Mais rien de tout ça : le jeu consiste à cliquer sur un tas d'objets inutiles (qu'on ne peut ni utiliser, ni même prendre), se ballader dans la forêt (très belle, certes, avec un jeu de couleur et lumières tout à fait réussi, un peu une esthétique à la [i]Life is strange[/i], en plus haute résolution) ...et surtout à parler avec une autre garde des forêts et montagnes. Tout le temps. On voit un buisson dans le chemin, on l'appelle; un rocher un peu haut, un arbre renversé, de la brume, on l'appelle; une cache de matériel, un poteau électrique, une zone brûlée, on l'appelle; un objectif plus proche, une canette de bière au sol, on l'appelle. Et elle le fait aussi, on passe donc une grande partie de notre temps à ça. Et soit on entre dans l'ambiance, soit non. Les personnages plats, leurs échanges ennuyeux, et cette manie qu'a notre Henri de l'appeler à tout moment, avec des choix de réponse qui tendent tous vers la romance, le copinage... ça m'a vraiment irritée. Il n'y a pas le choix, ou alors, dernier refuge, garder le silence dans certains cas. J'ai arrêté à un moment où ils étaient tous les deux totalement irresponsables, alors que leur travail est de garantir l'ordre et la sécurité dans cette zone naturelle surveillée : face aux frasques d'un groupe d'ados, Delilah propose à notre perso d'aller [i]"saccager leur camp, leur mettre la frousse de leur vie"[/i]. Ce à quoi on répond que oui bien sûr no souci, on y va mais plot twist il est déjà dévasté. "[i]Bon ça doit être un ours[/i]", dit il, et il rentre tranquille, pas grave. Et elle raccroche, en mode [i]ça doit être ça[/i]. Cette fausse fin tombant à pic, j'en ai profité pour détaler.

山を登る、森を歩く、走る、下る、自然を見る、、、、楽しくはない楽しくはないけど 感じることはある。色々探索することで「生きてる」を感じる「人生」を感じる「生」を感じる、確かに同じ言葉のように思えるが是非とも試してほしい fpsのような高揚感もソシャゲのような快感も無いがあなたにもやればわかるだろう

Good Game Great Story And Visuals Overall worth 20$

Хоч я й не люблю симулятори ходьби, більша частина Firewatch мені сподобалась. Насамперед тому що діалоги по рації між протагоністом-чоловіком та його босом-жінкою були цікавими і по-справжньому дорослими. Можливо, у 20 років я б не зрозумів усіх нюансів і напівтонів у почуттях героїв, але в 40+ їхні емоції сприймаються достовірно, ніби все це відбувається з реальними людьми. Ти відчуваєш те, що відчувають вони, починаєш їм співпереживати, вірити в те, що відбувається. Усе це відбувається на тлі того, як ти шукаєш порушників, які запускають феєрверки та розпалюють багаття. Ходиш чагарями та ущелинами за допомогою карти та компаса. Процес ходьби реалізовано цікаво, хоча дратує камера під час нестандартних рухів, як-от перелізання через колоду чи спускання на мотузці. Може укачати. Поступово історія розвивається в цікавому напрямі. З'являється напруга, яка інтригує. Події своїм настроєм нагадують книжку "Волхв". Намічається цікава таємниця, яку хочется розгадати. Але врешті-решт виявляється, що таємниці особливої немає. Були певні події, які мають посередній стосунок до історії. І все, що залишається від історії, - це післясмак цікавих діалогів між чоловіком і жінкою, які вибудовували стосунки, можливо, фліртували, а можливо - просто товаришували - це залежить від гравця. Після фінальної сцени я залишився розчарованим тим, що гра втратила шанс розповісти щось справді цікаве. Кінцівка просто ніяка. Тож навіть не знаю, чи варто гру рекомендувати. Усе ж роблю цей відгук позитивним, бо вона проходиться швидко і загалом залишила приємні спогади про атмосферу та діалоги, хоч і з присмаком розчарування.

it was awesome

I think everyone would like to escape from their usual life for a while and be completely alone, but still have the opportunity to talk to someone. That's what I would like to do. This is a story about Henry, who takes a job as a lookout on a tower to escape from his life. He clearly wants peace, but it turns out that this place has its own history. We also learn about the protagonist as he interacts with Delilah, a woman who has also chosen to escape from her own life. I like how the characters are revealed, even though we don't see them (only Henry's hands and feet, as the game is played from a first-person perspective). So, if you want to escape from everything for a few hours, but still immerse yourself in a story that will keep you on the edge of your seat, and not just relax with beautiful views (although there is enough of that, visually the game is very pleasant), go to the tower to work as a watchman!