Що ж. Писатиму багато, тому одразу попереджаю: це відгук на першу арку гри (далі нема, якщо шо, себто наступна арка ще не вийшла й вона про інших героїв, але той же світ) й також це відгук на три різні версії цієї першої арки. Останній факт зіпсував мені враження просто зовсім, але це складна тема, що власне й потребує купи слів. Гра безкоштовна й виглядає та звучить пречудово, але одразу зауважую, що повна версія гри відрізнятиметься від цієї, подекуди разюче. Далі літери, багато літер.
[quote]And through the life force and there goes her friend
On her Nishiki, it’s out of time
And through the portal they can make amends
Hey, would you say, "Whatever, we’re blanket friends"?
Can’t stop what’s coming
Can’t stop what’s on its way
Tori Amos - Bells for Her (й далі, [strike]важку[/strike] депресивну артилерію дістав)[/quote]
Я починав її читати взимку 22го року. З очевидних причин не дочитав, але запам'ятав та відклав, щоб повернутися, коли матиму змогу сприймати щось складне та закручене. Тоді ця гра вимагала неабиякої концентрації, ГГ помирали по КД, а текст змушував аналізувати події дуже уважно й мізкувати. Візуал, звісно, був божественний, це не змінилося, музики та звуків було менше, але суть в тому, що попри все мене не відпускала ця гра й я чекав, коли матиму змогу та час дійсно в неї запірнути з головою, бо складати деталі до купи того вартувало. Це не стосується цієї гри, але в той же приблизно час я почав іншу візуалку, яка взагалі базується на купі наукових досліджень й ту досі боюся чіпати, бо мізки мої не всі тут, а там не гра, а наукова дисертація та текстово-візуальний аналог піксельхантингу. Просто для кращого розуміння додаю.
Тож так, я пам'ятав достобіса лору, пам'ятав деталі проходження й загалом на свою пам'ять не нарікаю ніц, це важливо додати. Якщо читатимете інші рецензії 21-22го років, особливо на повну версію гри, буде зрозуміліше, а я ще до цього повернуся.
[quote]Bells and footfalls and soldiers and dolls
Brothers and lovers she and I were
Now she seems to be sand under his shoes
There’s nothing I can do[/quote]
Нарешті кілька діб тому я запустив її наново й вона одразу ж не запустилася, попри "чисте" перевстановлення, просто файли гри не під тими назвами були, як виявилось, ще й ця проблема не вперше, ну... поморочив голову, знайшов, розібрався, пофіксив, нарешті запустив гру й та, вона була ще прекрасніше, ніж я пам'ятав, аудіо-візуальний оргазм, крім жартів. Але текст мене спантеличив. Спочатку я гадав, що може мене пам'ять таки підвела чи я просто на автоматі обирав "вірні" опції, уникаючи всіх смертей, та що далі я просувався сюжетом, то більше в мене виникало питань. Але мені все одно було дуже цікаво, тож щоб не гаяти час (бо я серйозно підозрював, що це не той випадок, коли збереження з демо\безкоштовної версії можна спокійнісінько дограти в повній й не помилився) я придбав повну версію та почав грати вже її, вочевидь від самого початку. Й отут мене остаточно накрило розуміння, що це не та історія, яку я читав в 22му році... це навіть не та сама історія, яку я читав 20 хвилин тому.
Звісно ж таке трапляється, автори вільні змінювати свої роботи, як їм заманеться (хоча бажано про це попереджати, ну суто так... для інформації), але я не очікував аж настільки разючих змін й був налаштований грати в те, в що я грав вперше, бо різниця ну аж занадто кидається в очі.
Тож я поліз у відгуки та обговорення за хоч якимись відповідями й трішки очманів. Бо власне та, старі відгуки були про ту гру, яку я пам'ятаю, нові - не зовсім, але я прослідкував неприємну тенденцію, яка мені вже й без цього страшенно намуляла: будь-яке зауваження розробники радо виконували. Гру писали та переписували купу разів, настільки, що вона їм самим остогидла (фактично цитата). Й от я як гравець маю лише одне питання: нашо?..
Якщо коротко описувати те, що було, то там прогресія відбувалася дуже поступово, себто ви такі запустили гру, разом з ГГ ніц не вдуплили, померли, почали наново, знов померли. Знов почали, пройшли на кілька абзаців далі, ніж раніше, знов померли... суть зрозуміла? Але там було достобіса лору, цей лор почасти відрізнявся від того, що лишилося, також багато сюжетних твістів ви дізнавалися досить швидко (в повній версії я до цього йшов годин 5+, тоді як раніше можна було менш ніж за годину вхопити цей твіст й ламати голову, що з цим знанням робити далі). Тут у вас немає вибору. Фактично ви маєте фіксований "основний" сюжет, який доведеться проходити 10500 разів, взагалі немає відчуття прогресії (навіть якщо не зважати на те, що я ще й пам'ятав лор оригіналу), а радше враження, наче ви намагаєтесь наосліп натицяти всі розгалуження в довжелезному флоучарті (дивлюсь на вас, The Letter, 999/Zero Escape, та, для дуже втемних, Siren/Forbidden Siren, от якщо ви в темі цієї старої гри від творців оригінального Silent Hill це воно, одна з найбільш заплутаних ігор, в які я грав, без посібника майже нереально пройти, але там теж була поступова прогресія, бо це тля нормально та логічно). А якщо точніше, ммм, в The Letter є одне досягнення за те, що ви прочитали всі можливі варіації тексту в грі. Себто повністю вона проходиться годин так за 20 (не буду брехать, не пам'ятаю точно), а потім, майже без жодного впливу на сюжет, ви маєте перетицяти всі можливі комбінації сотень опцій, щоб отримати це досягнення. В мене на це пішло більше 30 годин зверху й я чесно зненавидів цю гру, бо це дурня повна. От тут ті самі враження: ви читаєте те саме, тицяючи всі можливі комбінації опцій, щоб отримати малюсіньку дрібку лору. Раз. У. Раз. Тільки у вас немає флоучарту, опції з посібника ніц не працюють, закликають тицяти все самостійно, а потім виявляється, що ви пропустили частину історії\досягнень, бо "оце треба робить до перших трьох смертей, оце от до цього, але не переймайтеся, можна обнулити ВСЮ ГРУ".
[quote]And now I speak to you, are you in there
You have her face and her eyes, but you are not her
And we go at each other like blankets
Who can’t find their thread and they're bare[/quote]
Попри моє ставлення до того, що автори дослухаються до будь-яких зауважень та бігом роблять "покращення" (вже доводилось не раз волати талановитим авторам "Нікого не слухай, нікого, чуєш! Роби своє!", наболіло дуже) текст та сам початок (далі я не дограв свого часу, десь більше години читав, що наразі достатньо, щоб прочитати майже увесь основний сюжет без розгалужень й там немає нічого з того, що я пам'ятав, включно з головним сюжетним твістом, який тут я бачив хіба в описі на сторінці, бо до нього треба йти купу бісових годин тепер) цієї історії спростили настільки, що просто не те що прожували, а перетравили й, мгм, випорожнили. Щоб же ж кожне могло його зрозуміть точно-преточно. Ууууу, як же ж мені прикро. При тому радше за себе, бо ж якщо розробники не поважають свою працю, то чого я маю то робить, га? А я налаштувався пограти в складне та закручене, ба навіть сюжетні виверти пам'ятаю, які тут зробили інтригою-інтригою, якщо взагалі не викинули, бо то надто складно... а отримав прекрасно оформлене, але пустопорожнє фентезі, що з усіх сил імітує дейтсім та з якого позрізали все, що відрізняло його від решти таких же перетравлено-однакових шматків... посередності. Мінусувати дуже хочу, але це було б неправильно й ніц не об'єктивно, тому лишаю позитивний відгук саме на цю версію, а докладніше ще розпишу в рецензії на повну, бо скоріш за все там зовсім сваритимусь.
