SOMA

Es un juegazo, Un juego muy intimo que nos hace pensar lo que realmente nos hace humanos. Tras haberlo acabado siento que me va a dejar pensativo durante dias y mayormente aterrado por si algun punto de nuestra historia llega a suceder algo de lo que narra este videojuego. 10/10 sin duda recomendadisimo

Самая страшная часть игры - экзистенциальный ужас, который она оставляет после своего прохождения, ведь если задуматься, хорошей концовки в ней нет. Ниже будут спойлеры по концовке!! Концовка повествует нам о том, как главный герой Саймон, вместе с Кэтрин запускают ковчег с репликами разумов людей на солнечную орбиту и как будто бы "даруют" человечеству шанс на дальнейшее существование в цифровом формате, что подаётся как благо, но по факту, они лишь обрекают остаток человечества на страшные, невообразимые муки, заключая бедных людей в цифровую тюрьму. При этом игра и главные герои всячески осуждают то, как "НИУ" пытается продлить людям жизнь, но истина в том, что в своей изощрённости, методы обеих сторон по сохранению человечества достаточно равноценны, не исключено, что методы "НИУ" на самом деле даже гуманнее.. Ниже попытаюсь раскрыть эту мысль. "НИУ" не понимает концепции жизни, хладнокровный ИИ заботится лишь о поддержании существования человечества, неважно какой ценой, неважно, что люди превратились в монстров или существуют в формате полуживых неразумных трупов, главное что они живы, так "НИУ" видит сохранение человечества. Хоть и звучит ужасно и попахивает безисходностью, на деле, как по мне, в долгосрочной перспективе, способность "НИУ" к "разрастанию" и рукотворной эволюции может дать толчок к созданию новых биомеханических форм жизни на подобии главного героя, что в свою очередь может спасти жизнь на планете, хоть и вероятно в иной форме. Кэтрин же в свою очередь уповает на цифровую симуляцию, в которой ограниченное количество людей, в ограниченной цифровой области будет жить на протяжении ТЫСЯЧЕЛЕТИЙ или даже дольше, до тех пор, пока спутник не выйдет из строя.. Эта маньячка засунула разумы людей в цифровую среду, в которой они будут пребывать тысячи лет без каких либо изменений, без возможности развиваться, в замкнутом пространстве, абсолютно не подумав о том, что возможно, людская психика просто не расчитана на такую продолжительную жизнь в таких ограниченных условиях и искренне считает, что она "спасает" человечество.. По ходу сюжета в лаборатории Кэтрин мы запускаем раннюю симуляцию ковчега и своими глазами, на примере Вана видим, что люди в ней могут испытывать стресс, панику и искажения сознания, из чего в свою очередь можно сделать логичный вывод - на ковчеге, за сотни лет, люди просто сойдут с ума! План Кэтрин отнюдь не есть благо, это не акт спасения, это цифровая тюрьма, иллюзия жизни, влекущая за собой агонию угасающего человечества..

What you are looking at is a vision executed completely. The gameplay, visuals, sound design, story, themes and acting all coalesce into something that is truly special. I haven't personally been quite so immersed in a game before, it really resonated with me. Some of the boss gimmicks can be a little frustrating when you don't know what to do, so if you don't like a little trial and error it could turn you off. There are guides to explain how they work and it isn't going to ruin the experience imo. The monsters are more for the narrative than anything.

就像掷硬币，只是你有没有掷中而已。就算一切都将重蹈覆辙，就算到头来一切都是错误的，就算付出一切而自己什么也没有，至少，我们曾努力过。只是你不是掷成功的那一个。

♥♥♥♥ got me staring at the screen processing the ending. Absolutely worth a play even just for the story.

10 out of 10 One of the best games I’ve ever played. It’s that rare kind of game that stays with you even after you turn off your PC, making you sit on the couch and ponder questions of existence — and it does that not only after you finish it, but throughout the game as well. The game has a fantastic sci-fi story and an incredibly dense atmosphere. If you’re not a big fan of horror games (like me), don’t let this game’s formal classification as horror put you off. There are a number of scary moments, but overall it’s not particularly frightening in the usual sense. It leaves you with more of a lingering sense of existential anxiety, but nobody is going to scare you with dumb jump scares here. If it feels too scary at the very beginning, push yourself through that first half hour — after that, the tone of the game changes. Even though the game is already quite a few years old, it hasn’t lost any of its relevance and still looks good. It’s definitely worth both the money and 10 hours of your time!

Que bello juego. Buenísimo el final, me emocioné igual o más que Simon! 10/10

[❗WARNING❗] [❗SPOILERS❗] The game follows the same path as Cyberpunk 2077. Humanity is copied onto a storage medium as a neural network or a separate mind, but the original host's consciousness isn't actually transferred, they stay in their own body. Essentially, everyone inside the robots in this game are just neural networks that copy real people and inherit all their memories. Overall, I liked the game.

Я в шоці. Серйозно. Навіть не знаю, з чого почати. Це одна з тих ігор, після проходження яких ти ще кілька годин просто сидиш і думаєш: "Що я щойно пережив?" Я не розумію, чому відклав SOMA на стільки років і ще більше не розумію, чому досі немає другої частини або хоча б ще однієї гри в цьому всесвіті. Frictional Games продовжують випускати Amnesia, і це добре, але після SOMA хочеться саме продовження цієї історії. Почну з атмосфери. Вона тут просто неймовірна. Це один із найкращих survival horror, у які я грав. Звуки металу, скрегіт, темні коридори, постійне відчуття невідомості... Гра настільки круто створює напругу, що іноді реально починає швидше битися серце. Особливо коли тебе переслідують монстри. У такі моменти забуваєш, що сидиш за комп'ютером, настільки сильно занурюєшся в те, що відбувається. Але якщо атмосфера — це вже 10/10, то сюжет... це взагалі інший рівень. SOMA — це не просто хорор. Це одна з найкраще написаних історій у відеоіграх. Гра постійно ставить перед тобою складні моральні питання: що таке людина? Що таке свідомість? Чи є копія тобою? Чи варто продовжувати життя, якщо це життя перетворилося на нескінченні страждання? І найголовніше — хто має право вирішувати це? Деякі сюжетні вибори буквально змушували мене сидіти кілька хвилин і думати, що робити. Це не той випадок, коли ти натискаєш кнопку без роздумів. Тут кожне рішення морально тисне на тебе, і після деяких моментів ти просто сидиш із думкою: "Бляха... а чи правильно я зараз вчинив?" Сам сюжет не просто цікавий — він ще й дуже сумний. Це історія про втрату, самотність, страх, людяність і надію. Після фіналу ще довго прокручуєш усе в голові. Такі історії трапляються дуже рідко. Геймплей теж не розчарував. Для survival horror тривалість приблизно 8–10 годин — саме те. Гра не встигає набриднути, постійно відкриває нові локації, знайомить із новими противниками та ситуаціями. Загадки теж приємно здивували. Вони не надто прості, але й не настільки складні, щоб доводилося кожні п'ять хвилин відкривати YouTube. Декілька разів реально довелося добре подумати. Окремо хочу відзначити дизайн локацій. Підводна станція виглядає просто фантастично. Кожна нова зона має власну атмосферу, власну історію та власний стиль. Видно, що розробники вкладали душу буквально в кожен куточок цього світу. Єдине, до чого реально можу докопатися, — технічна частина. Гра досі працює лише у 60 FPS. Камон... вона вийшла ще у 2015 році, і за стільки років так і не з'явилася можливість нормально розблокувати частоту кадрів. На моєму 2К-моніторі з 240 Гц це дуже помітно. Хотілося б хоча б офіційну підтримку високої герцовки. Але знаєте що? Мені стало абсолютно байдуже вже через пів години проходження. Бо плюсів у цієї гри настільки багато, що цей мінус просто губиться на їхньому фоні. SOMA — це не просто хорор. Це одна з тих ігор, які доводять, що відеоігри можуть бути справжнім мистецтвом. Вона не лякає дешевими скримерами, а б'є по голові атмосферою, філософією та історією, яку ще довго неможливо забути. Дуже шкодую, що не пройшов її кілька років тому. Але навіть сьогодні вона відчувається сучасною, унікальною і абсолютно неповторною. Якщо ви ще не грали — навіть не думайте. Просто проходьте. Особливо якщо любите ігри, які змушують не тільки боятися, а й думати. 10/10. Абсолютний шедевр. P.S. Frictional Games, якщо ви це колись прочитаєте — будь ласка, зробіть SOMA 2 або хоча б ще одну гру в цьому всесвіті. Після такого фіналу дуже хочеться знову зануритися в цей світ.

Great story