Clair Obscur: Expedition 33

[h3] Новий день настане [/h3] Після довгої паузи ця гра як ковток свіжого повітря. Неймовірно гарні локації, які так і хочеться увесь час роздивлятися, візуал і музичний супровід створюють фантастичну атмосферу, в якій хочеться залишитися і прожити всю подорож разом із героями експедиції. Присутні також різні костюми і зачіски для наших героїв, а ще тут є кумедні місцеві жителі, які постійно рвуться в бій. Для них бійка - це найпростіший спосіб розслабитись і зняти напругу. У грі є все притаманне японським рпг, а їх я обожнюю. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3787565222 [h2] Трагедія і горе однієї сімʼї може змінити світ [/h2] Сумна історія, яка починається з прологу. Біль втрати, яку пережив кожен та підготовка 33-ї експедиції до виходу на континент, щоб знищити Художницю і повернути собі довге життя. Напевно, кожному буде ніяково спостерігати за підготовкою молодих людей до Гомажу, бо на їх обличчях немає ні краплі страху, навіть навпаки, прийняття ситуації і надія, що наступна експедиція покладе край цим стражданням. Остання ніч перед виходом експедиції, де сміливці обрали шлях воїна-дослідника в свій останній рік життя. Чи справді все так, як ми бачимо? Чи справді перемога над Художницею зможе перервати цей цикл? Напевно, саме до кінця 2-го акту зберігається вся загадковість і напруга, коли наче розумієш, що має статися, але потім все перевертається з ніг на голову. Повірте, ця історія зможе вас здивувати. Важко описувати сюжет без спойлерів, тому далі ви самі. А зі свого боку напишу, що це дуже цікава, захоплива і трагічна історія, яка безперечно варта уваги. Мені сподобалося спостерігати за героями, як вони поступово відкриваються. В таборі є можливість поговорити з кожним окремо, є можливість будувати романтичні стосунки. Навіть перебуваючи на краю світу є місце для романтики. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3789835317 [h2] Для тих, хто прийде після нас [/h2] Система бою Для мене це просто ВАУ. Покрокові бої з реакцією в реальному часі при захисті. При блокуванні це дуже зручно, бо можна завдати додаткової шкоди в контратаці і відповідно вбити ворога швидше. Важливо відчувати цей момент, коли ворог ось-ось вдарить і вчасно ухилитися або контратакувати. Власне від початку швидко вливаєшся в ритм гри і бої не викликають жодних труднощів. І з часом приходить розуміння всіх здібностей персонажів і можна вигадати найефективніші комбінації, щоб завдавати максимум шкоди. Також хочеться зазначити, що в грі великий вибір здібностей для всіх персонажів, але активних героїв може бути тільки 3. Тому тут обирайте самі на свій розсуд. Очевидно, що хтось припаде найбільше до душі і ви проведете всю гру з якимось одним героєм в паті. Або не одним) Бували моменти, коли починали набридати бійки через одноманітність і хотілося тікати від ворогів. Але це тривало недовго, маленькі зміни в навичках і ви вже граєте по-іншому. Мені не подобалося, що на локаціях немає мапи, а тільки у відкритому світі. Але якщо подумати, ми граємо за дослідників, які вперше потрапили на континент і якраз вперше досліджують і проходять усі ці локації, тому це гарна можливість потренувати пам'ять і орієнтацію, але доведеться трішки побігати і дуже важливо нічого не пропустити, бо десь може бути захована цікава річ або маленький квест. Відкритий світ присутній, хоч і не великий. Вистачає контенту для ендгейму, є високорівневі локації з босами, куди сунутися з маленьким рівнем не варто. Тому після закінчення сюжету можна спокійно продовжити качатись і досліджувати всі локації і битися з босами. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3793033743 [h2] І все ж таки новий день настане [/h2] Експедиція 33 стала для мене відкриттям у світі рпг. Сюжет поглинув мене з головою, неймовірно гарний світ захопив своєю красою. Персонажі справжні, за яких справді переживаєш. Багато думок після закінчення сюжету, чи справді останній вибір був правильним? Чи можна було раніше все змінити? Чи це все було неминучим? Дякую за увагу, до наступного разу, коли мені захочеться щось написати)

[h3][b][i]"For those who come after!"[/i][/b][/h3] Expedition 33 is probably one of the few turn-based games that I'm genuinely invested in. I love almost every second of it. Incredible soundtracks, interactive gameplay yet strategical, the world's aesthetics, and the dialogue; the banter feels so... how do I say it, like so incredibly organic, especially for modern games, which is something I'm really loving. By that, you can't help but adore each of the characters of this game as you progress. That said, you can tell this is the studio's debut. There are moments where it feels a bit stiff, particularly with the gameplay animations and the transitions between gameplay and cutscenes. The climbing sections, in particular, feel quite clunky and kinda break the game's flow, just a bit, imo. Overall, I really love this game. It's a fantastic start and it truly sets the bar of proving that a modern game still can absolutely deliver such an incredible and impactful experience. Wish the best for Sandfall and their next game to be more awesome!

Magnificent.

Моє знайомство з цією грою почалось із сімейної бібліотеки і пройшов я тоді майже 2 акти. Але через деякі труднощі там допройти не вдалось і я купив її вже майже за фулпрайс більше ніж через півроку. Можу сказати, що контент у грі відповідає ціні, і його реально багато. Тому на неї не варто жаліти грошей якщо вам дійсно цікаво і ви не задушитесь боями. Брати гру точно варто заради [b]основного сюжету[/b], деяких побічних моментів які розкриють супутників, звісно ж Еск'є [i]FlapFlapFlap![/i], і музики. Музика тут чудова, хоч і деякі теми після 70+ годин вже можуть набриднути. Сюжет розчулює, музика передає настрій кожного етапу, а Еск'є не залишить вас байдужими. Після проходження було відчуття, що сходив на хорошу виставу, яка зачепила за живе. І тому не даремно вона стала GOTY. Це була цікава подорож, дякую. Окрема подяка за додавання української локалізації, бо для мене це стало одним з вагомих факторів для покупки окрім сюжету.

An absolute masterpiece! The story is emotional and beautifully written, the visuals are breathtaking, and the soundtrack is simply incredible. Every moment feels meaningful, with unforgettable characters and an atmosphere that stays with you long after you finish. Easily a **10/10** experience.

I will be completely honest, I think this game appeals to a specific type of people, and that people just doesn't happen to be me. I think this games story is very interesting, I have mentioned to friends that I would watch a TV show about it if it were to ever come out. To me, though, the gameplay is very dull, it is a parry simulator and you will regularly, if not most of the time, use the same moves over and over again. I think this game is good, but not great like tons of people say. I would give it a solid 6/10. Good story, gameplay is just not for me, I will not finish this game.

[h1][i]Я рисую их, чтобы помнить. Помнить их лица.[/i][/h1] Мир, в котором каждый год бесследно исчезают люди определённого возраста, а человечество давно смирилось со своей судьбой. Но очередная Экспедиция решает бросить вызов неизбежному, отправившись в путешествие, из которого мало кто рассчитывает вернуться. Это история, которая с первых минут захватывает своей загадочностью, постепенно раскрывая правила этого жестокого мира. Игра не спешит давать ответы, позволяя самому по крупицам складывать общую картину, и зачастую буквально переворачивает привычное представление о происходящем, благодаря чему сохраняет интригу практически до самого финала. Визуально - это одна из самых красивых игр, в которые мне доводилось играть. Каждая локация воспринимается как ожившее полотно, наполненное необычными образами, сюрреалистичной архитектурой и завораживающими пейзажами. Порой хочется просто остановиться и рассматривать всё вокруг, на время забыв о цели путешествия. Отдельного упоминания заслуживает музыкальная составляющая, которая является одной из сильнейших сторон игры. Саундтреки здесь идеально подходят под настроение происходящего, а некоторые композиции настолько запоминающиеся, что их хочется переслушивать даже после завершения прохождения. Боевая система, хоть и остаётся пошаговой, предлагает необычный подход. В сражениях важно не только выбирать, кого и чем атаковать, но и правильно рассчитывать время для уклонений и парирований, что делает даже рядовые битвы более динамичными и требует постоянной концентрации. Но и без недостатков всё же не обошлось. К середине игры темп начинает заметно проседать: сражения постепенно превращаются в однотипную рутину, а их количество становится слишком большим. В итоге пошаговая система, которая изначально добавляла глубины боям, начинает лишь сильнее растягивать столкновения. Clair Obscur: Expedition 33 — это игра, где художественный стиль, музыка и история создают единое впечатление. Несмотря на проблемы с темпом и однообразием сражений, она остаётся одним из самых запоминающихся приключений последних лет и определённо заслуживает прохождения. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3758478592 [b][h2]Оценка: 9 / 10 [/h2][b]

REALMENTE LO MEJOR QUE JUGUÉ EN MUCHO TIEMPO NO NECESITO MÁS HORAS PARA OPINAR OTRA COSA TE AMO E33 NO PARO DE LLORAR Y SOLO LLEVO 6 HORAS DE GAMEPLAY

«Принципы истинного искусства — не изображать, а вызывать» Clair Obscur: Expedition 33 — это стильная JRPG с мрачной философией: мир живёт по жестокому циклу, а герои бросают ему вызов. Плюсы: ➕ Невероятный саундтрек ➕ Глубокий, эмоциональный сюжет ➕ Сложные и интересные персонажи ➕ Уникальный визуальный стиль ➕ Смелая боевая система ➕ Интересные боссы ➕ Атмосфера и лор ➕ Французская эстетика Минусы: ➗Игра настолько чудесна со всех сторон, что минусы, которые есть в этой игре, не чувствуются. Более детально про аспекты игры: 🎮Боевая система — я сам не играл в аналогичные игры, это был первый опыт, но то, как это представлено тут, поглотило меня полностью, каждое парирование от которого ты получаешь неимоверное удовольствие, не описать словами 📑История — за свой достаточно обширный игровой опыт не припомню, чтобы я хоть раз так детально разбирался в мире, личностях, ЗАПИСКАХ (это вообще первая игра, в которой я как бешеный ищу их, чтобы узнать побольше лора), обсуждениях концовки, где нет хорошей, а надо выбирать между двух зол, и то, в свою очередь, зависит от того, как вы лично смотрите на ситуацию и обстоятельства, в которых оказались персонажи игры 🏞️Картинка — господи, мой внутренний эстет и фотограф умерли в этот день. За всё время прохождения не было ни одной минуты, чтобы я не сфотографировал завораживающие красоты этого мира или харизматичных персонажей. Всё вокруг — это буквально картина наяву, в которую хочется поймать и запомнить каждый момент ⭐Самое главное, что я могу подчеркнуть, — это саундтрек. Любовь чувствуется в каждой композиции: за продолжительное время прослушивания находишь знакомые нотки и мотивы из других игр, что делает музыку богатой не только для этой игры, но и как отдельное целостное произведение со своим внутренним миром. 🗼Old Lumière - Révérence

Well, I can't believe I'm actually playing this game because I've largely put it off due to the crazy amount of hype and bandwagon-ing surrounding it, but 10 hours into the expedition I do have to say, the game managed to deliver my expectations and some. I don't know if I would necessarily rank E33 along the all-time greatest titles, but it definitely shows that it is made with love and care, something that is exceedingly rare in today's gaming market. The game has absolutely phenomenal visual presentation, and supports the ultrawide format natively. I've ran the game on both 4K 32" and 1440p 34" ultrawide, and in both instances the game looks beautiful but for this kind of story-driven adventure, I do personally prefer the ultrawide form factor for its immersion. There was only one time where the game had a very brief black boxes around the sides during Maelle's Nightmare, but otherwise so far everything ran natively 21:9 no issues. As someone who hated games that every single person talks about over and over, and being a rather harsh critic having grown up on titles like Chrono Trigger, Skyrim, Diablo, Warcraft and other all-time classics, E33 did manage to win me over. Whether it be the art direction, soundtrack, character design, storytelling or combat, it passes everything I have hoped that it would given its reputation. The operatic soundtrack sets the tone immediately and the amount of variation played on the main motif is refreshing and artistically delivered. In E33, music is not only integral to the experience but builds upon the narrative being driven, adding suspense, tenderness and other mixes of emotions during key moments of battle and story reveals. The pacing is very solid, there is just the right amount of storytelling mixed in with going through dungeons, and truly there's just never a dull moment unless you specifically choose to venture off into the wild and do the side content. The optional content gives nice outfits and weren't just entirely braindead "go fetch X item to Y" entirely, it feels like even the side NPCs serve some level of purpose instead of just being there for the sake of being there. I think most players will be pulled into the story 1-2 hours in and continue onwards seeking to find out more. This is exactly what happened to me and when a game manages to captivate, that's really all there needs to be said at the end of the day. I felt connected to the characters and shared their sense of hopelessness, dread, fear and desire to push on, it didn't feel like another cheap iteration of "random gang of nobodies goes out to fight big evil thing and save the world from certain doom" even though I do believe that's the idea so far, but perhaps I will have to revisit this point once I'm fully finished with the game. Just a quick final note for an initial impression, combat is very satisfying and I love that the game offers you rewards for playing well. If you learn the attacking patterns of enemies and can reliably parry/counter, you are able to take on enemies that if you were just playing a plain turn-based combat RPG you wouldn't be able to. Challenging the player to play well and rewarding them for it is an excellent approach to combat that I wish more games would adopt instead of just letting you grind mindlessly, get overlevelled and spam the A button to victory. You can do that too in E33, if you so wish, but that does take away the satisfaction of taking down a big baddie that you know you otherwise shouldn't have been able to if you didn't play very well and parried attacks on-point. The sound effects when you do land a counter also just gives such a nice dopamine hit, you love to see and hear it. So far, there's really nothing negative I can pick out about E33 and I hope this will continue to be the case when I've completed my first run.