Slay the Princess — The Pristine Cut

《Slay the Princess》像是一部披着恐怖游戏外衣，深入探讨亲密关系的互动剧。本作最耐人寻味之处在于，它将亲密关系中那些微妙的张力转化为具象的交互反馈，你的每一次选择，都会有其对应的后果。玩家对待公主的方式，无论是敌视，怀疑还是沟通，最终都会塑造出她不同的模样。这种互动逻辑隐喻了关系中的一种普遍现象：在亲密关系里，对方往往是我们个人心理投射的产物。游戏中的叙事颇具哲学意味，它不断追问真实的自我与臆想中的对方之间究竟有何关联。个人认为对于希望在游戏中寻求情感共鸣或愿意深入剖析亲密关系中个体心理的玩家，这部作品提供了一个独特的切入点。它像是一面镜子，让玩家在那些扭曲与疯狂的形态中，看到自己在关系里的影子

this game blows. for a game about choices you have nearly no choices and the game takes agency out of the players hands and just forces things to happen

It's a meta story about stories in general and it's just not very interesting. Yes there are tons of branching paths and lots of work put in, but it all ends in "well this is a game and none of this makes sense and the real ending is walking way from it." As in; Stanley Parable but without the funniness.

It's interesting for the first 30mins, but after you worked out the formula it's kind of pseudo-intellectual. Have you ever went to a play about philosophy of art that is not actually philosophy of art but using a ton of jargon trying to create an illusion of depth? Well, this game feels like that. It's not terrible but because it is overwhelmingly positive I consider it very overrated so will give it a negative to balance.

класна добре намальована та озвучена гра. тут багато виборів і всі вони впливають на сюжет. пройшовши гру ще залишилось стільки не відкритих ліній діалогів що можна знову проходити другий раз і все буде майже новим. чудова гра

Я ненавижу визуальные новеллы! Голос Героя Тогда почему этот отзыв положительный?

The [spoiler]multiverse[/spoiler] setting is incompatible with consequential decision-making: choose your own adventure becomes "gotta catch 'em all" as you are required to pick through the options you previously took a pass on to progress a metanarrative about characters and a setting you know nothing about.

Poor writing. Половина текста — повторение одних и тех же полупустых смыслов новыми словами в виде шизофренических препираний. Вторая половина текста — псевдоглубокая романтическая мясная фантасмагория. И младшая из частей повествования — как зеленый слот на колесе рулетки — доступная осмысленность, количества которой, даже при торжестве рациональности, можно найти больше в кофейной гуще.