Коли вийшла нова call of Cthulhu був не дуже великий інтерес. Але, як це часто буває, гра благополучно пролежала в бібліотеці Steam кілька років - як консерва “на чорний день”.
І ось цей чорний день настав.
Я встановив. Пройшов. І… мені реально сподобалось.
Це не hidden gem, але я розумію, чому вона отримала слабкі оцінки і фінансово просіла. Вона як дивний артхаус-фільм: не для всіх, але якщо зайшло, то прямо в душу. найсильніше тут — це історія.
Вона дивна, незрозуміла, місцями як сон після важкого дня - і це мій краш.
Детективна складова виконана добре: ти реально розслідуєш, а не просто бігаєш від маркера до маркера. І фінал…
Питань більше, ніж відповідей. І це прекрасно.
До речі, дуже нагадало «проклятий острів» — той самий вайб: ти не до кінця впевнений, що відбувається, але тобі вже трохи не по собі.
Атмосфера — топ.
Скрімерів майже немає (дякую, я ще жити хочу), але напруга тримається постійно. Це не “БУ!”, це “щось тут не так… і мені це не подобається”.
Чистий Ктулху-вайб: повільне божевілля замість дешевих лякалок.
І тут починаються нюанси.
Геймплейно - це по суті бродилка/квест.
Зараз такий жанр - як динозавр: рідкісний, трохи дивний, але викликає повагу.
Я ніколи не був фанатом такого, але тут це зайшло як ковток свіжого повітря. Відчуття, ніби не граєш, а читаєш інтерактивну книгу.
Є цікава система прокачки персонажа, на якій фактично завʼязаний геймлей і це плюс.
У перших двох главах гра навіть намагається бути імерсивною:дає кілька способів пройти епізод, дозволяє експериментувати
І ти такий: “О, зараз буде щось рівня immersive sim!”
Але… ні. Хєр там плавав.
Чим далі — тим гра стає більш лінійною.
І це трохи боляче, бо потенціал був величезний, але його ніби акуратно поклали в коробку і забули відкрити.
Візуально гра виглядає… дивно.
Я не графодрочер, але камон ! 2018 рік!
Деякі текстури виглядають так, ніби їх не прогрузило, хоча вони вже тут 10 хвилин стоять. А ще у налаштуваннях 200 FPS, а гра така: нє, чувак, максимум 60 - і не дякуй”.
Ну окей. Переживемо. Це ще не найстрашніше, що тут є.
Гра постійно змінюється:
• спочатку хорор
• потім детектив
• потім трохи стелс
• а потім… шутер
І ти сидиш такий:
“що відбувається взагалі?”
Але це навіть прикольно , не дає занудьгувати.
Хоча якби стелс і стрілянину довели до норм стану, гра була б на рівень вище.
Пройшов за ~8 годин.
І тут ідеальний баланс, мабуть це більше плюс: не затягнуто, не встигає набриднути, тримає темп.
Бо ще +3–5 годин і це вже був би той самий випадок, коли “ідея хороша, але можна було коротше”
В цілому. Гра мені сподобалась.
Вона не хапає зірок з неба, але й не намагається.
Це просто хороший, атмосферний, трохи дивний досвід.
Як книга, яку ти дочитав — і ще пару днів ходиш і думаєш:
“а що це взагалі було?”
