Велика частина критики від гравців першого Blasphemous стосувалася саме тих частин гри, які мені сподобались. Як от мувмент чи перетворення саме світу, а не персонажа. Але сперечати що зроблені у сіквелі зміни безпідставні я не можу (дивлюсь на вас ями з шипами), хоч гра і втратила ту дещицю унікальності у яку я так закохався в оригіналі.
Графічно метройдванія стала ще більше приголомшувати. Анімації гладкіші, спрайти набрали пікселів. Одні з найкращих задників що я коли небудь бачив.
Єдина пляма це, анімовані у більш типовому стилі, катсцени. Звичайно вони набагато дешевші за шикарні піксельні, що були у першій частині, але ну надто сильно розбігаються зі стилем гри.
Геймплей набув найзначніших змін - замість однієї зброї тепер три (5 із длц), кожна з яких досить сильно відрізняється та дає дослідити більше світу.
Разом із цим була поглиблена система білдів, тепер вервиця потрібна майже виключно для захисту від різних видів урону, а кожна зброя має особисте древо навиків. Основна ж частина проявляється у вигляді алтаря для статуеток із різними бонусами, що можуть попарно синергувати, даючі нові ефекти. Але такі білди зазвичай покращують лише одну конкретну зброю, через що використовувати інші у бою не має сенсу. Можливість моментально змінювати своє знаряддя використовується лише у платформінгу, і хоч це дійсно цікаво, хотілося би побачити розвиток цієї теми і у битвах.
Наскільки я чув, ситуація була гіршою на релізі і з часом були випущені патчі, але для мене гра всеодно здалася надто легкою, особливо порівнюючи з оригіналом. Більшість босів я проходив з першої або другої спроби. Можливо звичайно блискавка на сармʼєнто це просто найсильніша зброя у грі, але ворогам ну сильно не вистачало здоровʼя, тоді як покаяний навпаки все спокійно переживав.
Персонажі та основний сюжет у другій частині мені сподобались трохи менше, але я не можу точно сказати чому так (Можливо я був неуважним?).
ОСТ дуже радує вуха. У першому Blasphemous мені найбільше всього запам'ятався трек аля фламенко з ДЛЦ Strife and Ruin, і я був радий почути ще більше схожих композицій. Неодмінно буду переслуховувати ще.
Може здатись що я був розчарований сікевелом, але це зовсім не так. Навіть якщо мені не сильно подобається що гра стала більш лінійною і втратила деякі оригінальні ідеї, нова бойовка та платформінг з головою це компенсують. Сайд квести тепер не такі містичні і нічого не можна випадково пропустити. Піксель арт тут напевно один з найкращих що я бачив, а теми іспанського католицизму продовжують розвиватись. Blasphemous II вартий уваги як фанатам оригіналу, так і тим, кого перша частина відштовхнула.
