Малесенька бідненька студія Електронік Артс палко бажає, щоб усі її ігри зі Стіма запускалися лише через їх домашній лаунчер, щоб вихвалятися кількостями зареєстрованих користувачів. Проте ця дрібненька студія не в змозі нормально синхронізувати запуск гри Батлфілд 5 на ПК так, щоб не їбaти вола. Коротше півгодини танцював з бубном, щоб ОЦЕ запустити. З повною перестановкою ЕА лаунчера, звісно.
Окрім того, мені в процесі разів 5 качало і встановлювало якийсь новий античіт. Вже після повного встановлення гри. Для того, щоб пограти в сингл…
Словом, грав тільки в сингл і дупля не ріжу, що там мультиплеєр. Відповідно відгук покриватиме тільки це.
Коли гру все ж вдалося запустити, то спочатку я подумав, що випадково скачав повторно «Одиничку», оскільки інтро злизане майже один в один.
Пройшовши вступний рівень і дістався налаштувань. В яких поставив обмежувач ФПС на 200. Потім неодноразова міняв і на 144 і 120 і грався з налаштуваннями графіки і вертикальною синхронізацією. Щоб я не робив гра лочилася на 60 ФПС бляха. Тільки не кат-сцени. Ті лочилися на 30 ФПС із просадочками до 10, при тому, що сам геймплей не лагав.
Стріпавши собі нерви ще й з налаштуваннями пішов, власне, грати і побачив, що гра пропонує 4 міні-кампанії за різних героїв у різних обставинах другої світової за аналогією із попередньою частиною серії. І комусь, вочевидь, видалось крутою ідеєю не робити цілісний сюжет, а робити вінегрет, посил якого, що війнонька – це погано, треба цінувати людяність, дружбу і тд. Це працювало в сетингу Першої Світової, оскільки А) вона дуже слабо представлена у відеоіграх; Б) це була позиційна м’ясорубка з нульовим результатом, що привела до німецького реваншизму через якихось 20 років. 2СВ хоч і сповнена бойовими діями самого різного характеру від великих парашутних десантів до ядерних вибухів, але є досить попсовою у іграх. Тут щось нове придумати – це задача не тривіальна. Але може ці кампанії-місії є настільки шикарно-унікальними, що скомпенсують усе?
Одна про британських тилових диверсантів а-ля Лоуренс Аравійський. Інша про 18-річну дівчинку термінатор, що скаче фьордами і нейтралізовує німецьку ядерну програму. Ще одна про Африканський корпус у складі французької армії. І остання про відчайдушну оборону Рейну німецьким танковим екіпажем. Перша норм, друга – кaл, третя +-, четверта – найкраща.
В усіх кампаніях дуже кінематографічні кат-сцени, які милують око. У всіх з них такий же всратий геймплей по типу прошвирнись по околиці і знищи 3 німецькі гармати. Таке захмарне ноу-хау як постановочний !геймплейний! момент для цієї гри все ж недоступне. Принцип ще достатньо необкатаний, як не як використовувався якихось 12 років до виходу гри у КОД:МВ 2007 року.
Сам геймплей батлфілдний, особливих змін від «Одинички» не помітив, щоб ловити якісь нюанси треба катати мільтиплеєр.
Графіка ніби погіршала, хз. Є пейзажі від яких захоплює подих, особливо норвезькі гори. Хороше освітлення, але в локаціях із забудовою магія розвіюється.
Все це добро проходиться за 5 годин і з такою кампанією не дивно, що в 2142 не було сюжетки взагалі. Також не дивно, що його за це заcpали.
Окремим абзацом напишу, що був вельми радий, що у грі про 2СВ не було Совків; здивований, що не було Тихого Океану; в аxyї, що є кампанія за німців, де дають стріляти Джонів в промислових кількостях. Розчарований, що нова політика політкоректності не дозволяє зображувати Свастику у грі про 2СВ. Там на всіх прапорах німецький Хрест. Куди ми котимся?..
Загалом, не сподобалося.
